Архів Публікацій

Майдан приречений, якщо…

Олександр Середюк

Відкрите звернення до Руслани і керівників Громадського об’єднання «Майдан»

Уже більше двох місяців, як живе Майдан у столиці України. Живе своїм життям, як колись Запорізька Січ. Його часто і порівнюють з козацькою республікою. В цьому є багато тотожного. На нього покладають великі надії патріоти України, її симпатики і особливо молоде покоління, яке не хоче жити по-старому, а мати гідне європейське життя. Але він буде приречений, якщо…
По-перше.

Проти України йде неоголошена, але ефективна інформаційна і духовна, енергетична і економічна, газова і шоколадна, організаційна і генетична війна. Ми ведемо бої на семи рівнях ведення сучасних війн. Я не буду розкривати в цій статті суть кожної війни, а лише зупинюсь на тому, що характерно для цієї теми Майдану.

13122302e_prapor

 

На зорі нашої незалежності, нам дали гімн, прапор і ми стали радіти, як діти новій іграшці. Але це не іграшка, хоч і яскрава й приваблива, яка нероздільна з державотворчими атрибутами. Ви коли-небудь задумувались, що ви співаєте, коли виконуєте Гімн України, повторюючи ще два рази? «Душу і тіло ми положим за нашу свободу…».

Руслана, наша українська Зірка, яка стала всенародною улюбленицею, Берегинею Євромайдану, яка цілу ніч, а часто і день, співає зі сцени Майдану, в тому числі і гімн України, завершує його щораз на такій песимістичній ноті, не знаючи того, прирікає той же Майдан і нас усіх, на поразку. Вороги знають про це і лише посміхаються у своїх фешенебельних кабінетах.

Ми «положим тіло і душу»!? Ви що подуріли? Адже це програма на ПОВНЕ знищення людської особистості, українського народу! Не тільки тіло, а й душу, яка є безсмертною за багатьма філософськими визначеннями. Ранком і ввечері, кожного дня повторювати такі слова, то що з цього вийде?

І ми хочемо перемогти ворогів, думаючи, що вони «згинуть, як роса на сонці»? Тому й не співають, вороги України, колоборанти всіх мастей та їх опричники – «беркутівці» тих слів на Майдані. Не співають і воїни, які хочуть виграти бій, а не програти поєдинок з ворогом. Адже відомо, що думки, слова – матеріалізуються. Відповідно, Космос, Всесвіт, Господь допомагає тому, як хто до нього звертається, хто що просить, так і дає. Тому і маємо кров і злидні, поразки і падіння.

Нам дали гімн, але затвердили слова Павла Чубинського лише на песимістичній ноті. Чому далі не озвучуємо, надихаючі рими поета, які кличуть до перемоги і рішучості: «Станем браття всі до бою, від Сяну до Дону. В ріднім краю панувати не дамо нікому!» І вже який рік ми зомбуємо себе на поразку.

Або краще взяти за основу той ГІМН, який написали самі майданівці після рокового 30 листопада минулого року, який співали щиро і завзято сотні тисяч українців у морозний день:

Розквітає в Україні і слава і воля,
Вже нам, браття українці, посміхнулась доля.
Щезли наші вороженьки, як роса на сонці,
Так пануймо і ми , браття, у своїй сторонці!

Приспів:
Душу й тіло ми вкладемо у нашу свободу!
І покажем, що ми, браття, козацького роду!

Станем, браття, до роботи від Сяну до Дону,
У любові, вірі й правді до рідного дому.
Чорне море усміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Серце й розум поєднати Україна вміє!
Приспів;
А завзяття й праця щира – своє показала,
Вільна думка в Україні завжди розквітала.
За Карпатами лунає, чути вже степами,
Схід і Захід у єднанні, що створено нами!
Приспів;

Це не просто усна народна творчість. Це великий прояв національної свідомості молодого покоління українців, які на підсвідомому рівні відчули, що ГІМН повинен звучати оптимістично, а не плакати на жертовну загибель. Це перше.

По-друге.

А який прапор у НАС?
Чому ми не задумуючись говоримо, що наш прапор «жовто-блакитний», а на справді маємо – «блакитно-жовтий»?

Синьо-жовтий прапор України має таке значення: зверху – блакитне, знизу – жовта земля. Один з поетів навіть озвучив це прозаїчно-поетично: «Наш стяг – пшениця в колосках, під голубим склепінням неба…».

Наївно і примітивно. На невідповідність розміщення кольорів стягу звертають увагу багато провидців. За китайськими поняттями він передвіщає занепад.

Якщо перевернути прапор, зробити його жовто-блакитними, як було раніше, то вийде китайський знак «ТАЙ», що означає – РОЗКВІТ.

Ми навіть на підсвідомому рівні називаємо наш прапор не блакитно-жовтий, а «жовто-блакитний». І значення його таке: золотавий колір – колір Сонця, Космосу. Космічна енергія тоді через жовтий колір вільно переходить до блакитної Землі – кольору планети, яку можна побачити з Космосу. Космонавти підтверджують це однозначно, що наша планета Земля – має голубий колір. Тобто, Сонце – золоте завжди зверху, а Земля – вода внизу.

Таким чином, жовто-блакитний прапор – уособлення духовності, врівноваженості. А нині – енергія Води заливає енергію Сонця, тому й не буде поступу вперед. Це однозначно, щоб ми не робили, які гасла не озвучували, які дії не вчиняли.

Варто вже тепер, перевернути прапор, щоб майданівці, всі ті, що за євроінтеграцію, носили, возили, чіпляли і вішали у своїх кабінетах жовто-блакитний стяг. Цим ми будемо відрізнятися від «руского мира», плебеїв з «тайоженого союза».

По-третє.

Припинити вести війни всередині опозиції! Ви, що трієчники від історії? Вас, що нічого не навчила гірка доля діячів Української Народної Республіки 1918 року, лідерів Помаранчевого майдану? Якщо важко напрягати мізки, то повчіться у партії регіонів з питання виконавчої дисципліни. Тому вони, будучи в опозиції, уже через п’ять років стали у владі, взявши міцно віжки правління.

Прикусіть амбіціозність, сховайте гординю, не дійте за принципом: «Бий свого, щоб чужий боявся». Кожний вихід з опозиції тільки на руку владним структурам. Не розкидайтесь кадрами, тим більше професійними генералами. Не повторюйте гіркі уроки своїх попередників, щоб потім не сказали: «Самі себе звоювали…».

Отже, спокій нам тільки сниться. Пам’ятаймо, що проти України йде шалена неоголошена війна на семи рівнях ведення сучасних війн. Ми програємо і з кожним роком скочуємось у новітнє колоніальне ярмо до московського «брата-славянина».

«Вставай, Україно, вставай! Волю свою здобувай!..» А для цього потрібно очистити авгеєві конюшні, як на матеріальному, так і на енергетичному рівні.

Таким чином, Майдан і наше життя буде приречене на поразку, якщо не:

1.Змінити гімн в іншу інтерпретацію, або виконувати його в повному об’ємі.

2.Перевернути прапор, щоб був «жовто-блакитний» а не «блакитно-жовтий».

3.Припинити вести війну всередині опозиції.

4.Перейти на державному, а не на аматорському рівні, на козацький спосіб життя, самооборони та самозахисту.
Бо береженого й Бог береже, а козака – шабля.

5. Кожного дня треба отримувати хоч не значну, невелику, але Перемогу.

Джерело

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>